відкриваєш дайрі, контакти... і думаєш, що ти щось пропустив...
відросли нігті, не так тепер зручно друкувати... або ні.. не так звично.. нідочого не доходять руки очі... втрачаєш сенс спілкування з деякими вислуховуючі страхи хто каже.. і кто не каже.. в голові та в вухах. гарний день.. треба не заводити себе в могилу.. або... піти почитати.. або піти погуляти.. з веселими людьми... втрачаю сенс спілкування,.. знову, бля... чекаю коли це пройде.. або не пройде, знову ці кляті варіанти розв"язок в голові. ненавиджу себе... за своє існування, все мало бути не так...
ще від няки.. десь місячної давності..._))) ахаххаА)) от це посміхнуло)))) ахаххаххаха)))) рофл))) таке написати.. хоча... я б може теж щось подібне б написала... стільки років пройшло... неспілкування і т.д.. а слина досі тече) дивний людський феномен) мені це все здається)))