Хм.. подумала так.. що коли з рідною тобі людиною щось трапляється.. і ти точно здогадуєшся що.. як це щось погане.. до останньої миті себе впевнюєш, що такого не може бути... а потім... повторюєш собі вірити своєму першому враженню... головне.. зараз ненавигадувати собі... і не уявляти заламаних рук, пикою до підлоги...